Харків. Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 25 Харківської міської ради"

 


















Батьківський лекторій

 

Літній відпочинок дітей     Поради батькам

 

 

Формування відповідальності за власне здоров’я(Консультація для батьків)   Якщо дитина здорова, то й процеси її виховання та навчання відбуваються продуктивніше, вона здатна засвоювати нове, бути творцем свого "Я", відчувати радість життя.   Одним з головних завдань дошкільної освіти першої ланки системи неперервної освіти — є навернення дитини до здорового способу життя, формування життєвої компетентності, свідомого, відповідального ставлення до свого здоров'я.  

Курс на духовну й тілесну досконалість

  Прикро, що калокагатія — ідея виховання людини, до­сконалої духовно й тілесно, вінця Краси і Добра —була забута. (Свого часу нею переймався Сократ). Сьогодні це вчення відроджується, стаючи найвищим освітнім та ви­ховним еталоном для людини, яка прагне Досконалості.   Дослідження соціологів, педагогів, психологів та медиків показують: для сучасної молоді здоров'я не є цінністю, яку треба берегти, а бути здоровою людиною, сповідувати здоровий спосіб життя — не дуже й престижно. Складне економічно-соціальне становище в країні призводить до того, що частина юнацтва "втікає" від проблем у наркоманію, алко­голізм, токсикоманію, заглиблюється у віртуальні світи, а головне — не бере на себе відповідаль­ності за власне здоров'я, а отже, й за життя.   Турботу про здоров'я, про потребу виробляти в ди­тини мотивацію на здоровий спосіб життя відбито в різних офіційних документах та програмах. У Конвенції з Прав Дитини (1990) велике значення надається здо­ров'ю молодого покоління як вирішальному чинникові виживання людства. У Конвенції превентивного (запобіж­ного, захисного, охоронного) виховання дітей і молоді (1998) головний наголос робиться на профілактиці де­структивної поведінки, неприродного способу життя, У вітчизняних програмах "Малятко", "Дитина", у Базово­му компоненті (БК) дошкільної освіти (сфера "Я Сам") проблема здоров'я чітко визначається як один із найго­ловніших складників повноцінного розвитку дошкіль­нят. У Коментарі до БК йдеться, зокрема, про те, що "дитина має набути елементарних уявлень про залеж­ність стану здоров'я від способу життя" (О. Кононко).   Доречно тут згадати Василя Сухомлинського, який вважав турботу про здоров'я дітей найголовнішою пра­цею вихователів, які мають привертати увагу малюків до здорового способу життя.  

Перші й найавторитетніші вчителі

  Практика показує: жодні заходи не дадуть позитив­них результатів, якщо до них не залучити батьків, якщо поставлені проблеми не розв'язуються разом із ними — першими й найавторитетнішими вчителями малечі. Акту­альними й сьогодні є слова В. Сухомлинського про те, що процес формування всебічно розвиненої, здорової особистості на різних вікових етапах неможливий без постійного взаємозв'язку родинного та суспільного ви­ховання.   Загальновідомо: сім'я, родинне середовище, спосіб життя батьків, наявність або відсутність удома емоційно­го комфорту визначають життєвий шлях дитини. Саме в сім'ї дитина має вчитися "правильно жити" (Сенека); в ній складається ставлення до себе, до навколишнього середовища, до людей, які поряд. Якщо сім'я не зорі­єнтована на здоровий спосіб життя, це стає на заваді самореалізації всіх Ті членів, утому числі й дитини.   Тому ми  намагаємося якомога тісне співпрацювати з бать­ками кожної дитини, спрямовуючи свої зусилля на охо­рону та зміцнення здоров'я малят.  

Превентивне виховання

  На часі виконання одного з головних завдань дошкільної освіти — виховання життє­вої компетентності дитини як майбутнього гро­мадянина країни. Складовою життєвої компе­тентності є, зокрема, вміння вчитися та вміння бути здоровим. Працюючи з дошкільнятами, ми намагалися впровадити в навчально-виховний процес елементи превентивного виховання. Тобто до кожного заняття вводимо інформа­ційні блоки про те, що таке краса, здоров'я; чому кажуть, що здорова людина — це гарна людина; як природа допомагає зміцнювати здо­ров'я; що треба робити, аби рости духовно й фізично здоровим.        З огляду на психологічні та вікові особливості дошкіль­нят вводимо інформаційні блоки поряд з емоційним ком­понентом. Так, до дітей приходили улюблені іграшки, персонажі казок і просили допомогти знайти відповіді на складні питання або щось порадити. Відтак діти вчи­лися висловлювати свої думки й здогади; вербалізувати власні почуття; пропонувати свій вихід з проблемної си­туації, вислуховувати думку товариша й розуміти, що може бути кілька варіантів розв'язання проблеми. Це допомагає позбутися дитячого егоцентризму, ґрунтовно з'ясовувати "великі" проблеми малюків. Особливо по­добаються старшим дошкільнятам ігри-вправи "Як би ти вчинив?", малювання на тему "Моя мрія" або "Ким я хочу бути?". Потім разом розглядаємо кожний малюнок, слухаємо його автора й доходимо висновку: здорова лю­дина здатна досягти своєї мрії.   У другій половині дня проводимо індивідуальні бе­сіди з дітьми. Діти вчилися розуміти прислів'я про здоров'я. На прогулянках ходили "стежкою здоро­в'я" до парку, річки і спостерігали красу довкілля; вчи­лися сприймати, розуміти живу природу. Отже, ми по­стійно звертали увагу дошкільнят на переваги здорового способу життя, свідомо уникаючи висловлювань на кшталт: "Пам'ятайте, діти, палити — шкідливо!"; або: "Хто не займається фізкультурою — буде хворіти!", позаяк вважаємо це психологічною провокацією. Дошкільнят по­ки що не цікавлять далекі перспективи, а про хвороби вони так мало знають, що не переймаються ними. Тож казали дітям: "Хто займається фізкультурою, той є ро­зумною, здоровою людиною"; або: "Наші легені — наші помічники, вони допомагають вдихати свіже повітря, від якого людина стає здоровою, сильною..."   Вихователі дошкільного закладу проводили дні здо­ров'я, свята "Спортивна родина", влаштовували вистав­ки малюнків "Здорова усмішка" тощо. Всі ми прагнули, щоб у дитини з'явилася потреба в самоствердженні, щоб вона навчилася щодня відчувати радість життя. Адже без радості, казав В. Сухомлинський, неможлива гармонія здорового тіла й здорового духу.   Пам'ятаймо про це самі й учімо цього наших дітей.