Етичні засади у стосунках між людьми є основою збереження і прогресу демократичного суспільства, основою всестороннього розвитку людини.
          Особливого значення мораль набуває у професійній діяльності педагога, що обумовлено характером його взаємовідносин з дітьми та молоддю, а також специфікою проблем, які постають перед ним. Оскільки педагогіка має пряме відношення до майбутнього життя людини в суспільстві, її фізичного, психічного і духовного здоров'я, вона перебуває під особливою увагою і контролем з боку державних та громадських організацій. Педагог-професіонал особисто відповідальний за виконання своїх обов'язків. Ця відповідальність має бути спільною, узвичаєною, загальноприйнятою для всієї педагогічної корпорації у вигляді норм, правил і принципів професійної педагогічної етики.
          Покликання педагога - не тільки, і не стільки, передача знань, умінь, та навичок, а й всебічний розвиток здібностей та можливостей дитини, виховання порядного, відповідального, свідомого громадянина країни.       Професійна діяльність педагога ґрунтується на верховенстві загальнолюдських принципів, норм і принципів моралі. При її виконанні педагог виступає носієм обов'язків стосовно:

• вихованця;
• батьків вихованця;
• фахового педагогічного співтовариства в цілому й окремих педагогів;
• самого себе;

·           суспільства в цілому.
          Досягнення мети виховання та навчання потребує від педагога усвідомлення високих етичних стандартів діяльності і поведінки, принципів істини, добра, краси і досконалості, гармонійного поєднання інтересів дитини та інших людей.
          Розробка і дотримання педагогами професійних етичних норм та правил розглядається професійним педагогічним співтовариством як необхідна і фундаментальна засада повноцінного функціонування системи освіти та головна умова реалізації ним важливої соціально-культурної і духовної ролі в сучасному суспільстві.
          Головна мета педагога – навчити дитину мислити, відчувати та любити.
 

Етичні норми педагога-вихователя:

1.     Діяльність педагога спрямована на всебічний розвиток дитини з метою виховання свідомого громадянина та допомоги в його адаптації до життя в суспільстві.

2.     Педагог, який виховує дитину, має виконувати свою місію з любов'ю та повагою до життя дитини.

3.     Педагог дотримується принципів загальнолюдської та професійної моралі, є чесним та беззастережно відданим своїм обов'язкам.

4.     Педагог у всіх випадках запобігає завданню шкоди вихованцю, не має права наражати учня на небезпеку, повинен захищати дитину від будь-яких шкідливих впливів.

5.     Педагог як у своїй професійній діяльності, так і у приватному житті чесний і порядний в усіх питаннях.

6.     Педагог поважає права, законні інтереси, честь, гідність, репутацію та почуття осіб, з якими він спілкується.

7.     Педагог гідний своєму покликанню в всіх проявах свого життя, дотримується високого рівня культури поведінки, поводиться стримано та тактовно, зберігає самоконтроль і витримку, слідкує за своїм зовнішнім виглядом.

8.     Педагог вміє створювати в дитячому колективі атмосферу доброзичливості, взаємопідтримки, взаємодопомоги, творчої співпраці.

9.     Педагог відмовляється у вихованні від авторитарності та категоричності і намагається виконати свій обов'язок без погроз, примушення і насильства.

10. Педагог уникає проявів негативних емоційних реакцій, які принижують його                     людську гідність.

Досить часто ці слова вживаються як синоніми. Але таке тлумачення є не тільки малопродуктивним, більше того, воно створює небажану двозначність. Тому багато дослідників «навантажують» термін «талановитий»спеціальним значенням, а саме: той, хто має дуже високий рівень здібно­стей до якої-небудь спеціальної діяльності (музичної, художньої, літера­турної, технічної, спортивної), причому ці здібності вже значною мірою встигли реалізуватися в конкретних суспільно значущих продуктах. Крім того, цей термін зазвичай містить ще дві ознаки: наявність виявленого творчого елемента і домінування природжених якостей.

Отже, відповідно до цього розуміння, шестирічний Моцарт, який брав участь разом із батьком у концертному турне європейськими країна­ми,— безперечно, талант (але ще не геній); 18-річний Славко, який щойно закінчив фізичний факультет університету,— поки що тільки обдарований юнак.

У разі спільного вживання терміни «обдарований» і «талановитий» виступають як рід і вид. Будь-яка талановита дитина (взагалі людина) є одночасно обдарованою, але не кожну обдаровану дитину можна вважати талановитою. Деяким обдарованим дітям ще необхідно досягти рівня талановитості, а це вдається, на жаль, не всім.

Але якщо поняття «обдаровані діти» «покриває» весь обсяг понят­тя «талановиті», то чому ж тоді в назвах популярних статей і брошур ці два терміни ставлять поряд, поєднуючи їх сполучником «і» («обдаровані і талановиті діти»)? Вочевидь, таким поєднанням автори висловлюють свій намір не обмежуватись загальною характеристикою всіх обдарованих дітей, а намагаються спеціально «зупинитися» на тій їх частині, що нале­жить до категорії юних талантів.

Для того, щоб з'ясувати, що поєднує поняття «обдарованість» і «талант», а також у чому полягає різниця між ними, пропонуємо скористатися термі­нологічним словничком.

Його склав свого часу відомий психолог К. К. Платонов як засіб, що дає змогу уникнути термінологічної плутанини в тлумаченні чинників, які зумовлюють обдарованість. Щоправда, словничок розрахований на вче­них, тому нам доведеться розшифрувати деякі терміни, які використовує автор. Отже:

• Біологічне — все спільне за походженням (гомологічне), хоча й не
обов'язково тотожне, у людини з тваринами.

Природне — все, що існує в людині незалежно від впливу на неї інших

людей.

• Уроджене — все, що існує, дозріває та старіє в людині на основі її пренатальних властивостей.

Природжене — все, що властиве людині вже від моменту її народження.

• Спадкове — все, що існує й розвивається в людині на основі генного фонду її батьків.

Набуте — все, що виникає й розвивається в людині внаслідок зовніш­ніх впливів на неї.

• Соціальне — все, що виникає в людини як члена суспільства в антро­погенезі(антропогенез - це процес еволюційно-історичного форму­вання фізичного типу людини) та історії людства, а також в онтогенезі(онтогенез — індивідуальний розвиток організму від моменту його зародження до кінця життя) в результаті спілкування з іншими людь­ми.

Таким чином ми з'ясували, що маємо справу зі спорідненими понят­тями, зміст яких частково збігається. Разом із тім кожний із наведених термінів має специфічний зміст. Розглянемо деякі із них.

1.          Вочевидь, що задатки людини слід віднести до «вродженого». Але при
цьому слід зауважити, що, оскільки йдеться про кору головного мозку,
яка відразу ж після народження дитини починає «обростати» (вислів
І. П. Павлова) умовно-рефлекторними зв'язками (причому одночасно
відбувається процес дозрівання головного мозку), у «чистому» (первісному) вигляді задатки практично існують тільки в пренатальний пері­
од. Відразу після народження дитини на їх базі починають формувати­
ся мозкові механізми різних здібностей. І ці механізми являють собою,
за висловом І. П. Павлова, нероздільний сплав уродженого і набутого.

2.          Усе соціальне в психіці людини є, звичайно, набутим, але не все набуте
є соціальним.

3.          Аналогічно все спадкове є вродженим, але не все вроджене — спадкове.
Уроджене складається не тільки під впливом генетичної спадковості
(хоча це, безумовно, головний чинник) — на нього впливають умови
вагітності та пологів.

4.          Найбільш близькими за значенням є терміни «вроджене» і «природжене». Але зміст другого дещо ширший; він охоплює ще один змістовний
відтінок — справжній («природжений талант»).

Тепер, коли ми здійснили «рекогносцирування» термінологічного господарства, перейдемо безпосередньо до проблеми, якій присвячено цей розділ. Розглянемо її поетапно, розчленувавши на низку взаємозв'язаних питань.